7 правил успішного батьківства

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Усі ми маємо труднощі та іноді не впевнені, чи добре виховуємо своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся порадами:

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

2. Змінюйте ситуацію, а не дитину. Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Та якщо ви чогось категорично не бажаєте, формулюйте своє небажання чітко. Тому наступне:

4. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Якщо ви в принципі розумієте, що виконання ваших вимог є нереальним варіантом - думайте про компроміс. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

5. Обирайте виховання без побиття та крику. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам'ятайте: людина може чомусь навчитися тільки коли спокійна, задоволена чи радіє чомусь. Це стосується і дорослих також. Коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що і чому її покарано. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

6. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно пригнічуєте.

7. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. І головне - пам'ятайте, що любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини та взаєморозуміння.

Пам’ятка: «Речі, які не слід казати дітям»

1."Коли я був у твоєму віці...". Дитина чує: "Твої проблеми не важливі, мені було важче".

2. "Ти просто не розумієш!". Дитина чує: "Ти не спроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі".

3. "Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми". Дитина чує: "У тебе немає справжніх проблем".

4. "У мене немає часу, щоб вислухати тебе...". Дитина чує: "Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ".

5. "Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю...". Дитина чує: "Роби правильно, а я не зобов'язаний так чинити, адже я вже дорослий".

6. "Тому, що я наказав тобі!". Дитина чує: "Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною".

7. "Та чому ж ти не можеш бути схожим на...?". Дитина чує: "Мені прикро, що ти не хтось інший".

ПАМ'ЯТКА «П'ЯТЬ ШЛЯХІВ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ»

Дотик – один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для дівчаток, так і для хлопчиків. Тому коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення – коли ми хвалимо дитину то дякуємо їй за те , що вона зробили, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте: кожне схвалення має бути обґрунтованим і щирим.

Час – це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти мені потрібна». Інколи діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на них увагу.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочка, горішок. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога – кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Допомога дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Коли вони підростуть, мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

Поради для батьків "Як допомогти дитині вчитися?"

Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на її шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батьки повині, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання). Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном та інше, то це – найперша турбота батьків. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою. З першого вересня до цього додаються:

- підготовка столу до виконання домашньої роботи;

- збір портфеля;

- підготовка (за допомогою батьків) шкільної форми або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу.

Поради батькам

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обв’язок, якщо ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: ”Дивися, поводься добре!”, „Щоб не було поганих балів” тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: „Що ти сьогодні отримав?” Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснаженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на пояснені її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама розповість, що сталося.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Розмовляйте  з дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: „не хвилюйся”, „ти все вмієш”, „давай поміркуємо разом”, „згадай, як пояснював учитель” тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: „Якщо ти будеш добре вчитися, то.........”

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, особливо коли щось її хвилює: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов’язків.

16. Учіть підлітка цінувати дружбу, поважати суспільну думку, правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших, порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі; чесність, правильність, уміння відстояти власну честь, а також родини, колективу тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і в кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй „Доброго ранку!” і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: „Що сьогодні було цікавого?”

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив’язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: „А все-таки, як добре вдома!”

23. Ваша дитина принесла бали за семестр. Знайдіть, за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: „Ти гарний, але не кращий за інших”.

25. Скажіть дитині: „Не будь чепуруном – у класі не люблять чепурунів, не будь замазурою – у класі таких не люблять. Будь просто охайним”.

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо. Ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить із будинку, обов’язково проведіть її до дверей і скажіть: „Не квапся, будь обережний”.

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню. Навіть якщо вона провинилася.

Рекомендації батькам "Як допомогти тривожній дитині":

1. Дотримуйтеся позитивної моделі виховання.

2. Враховуючи підвищену чутливість до зовнішнього оцінювання тривожних дітей:

· не акцентуйте уваги на невдачах;

· давайте право на помилку;

· оцінюйте тільки дію, вчинок, а не всю особистість;

· не соромте прилюдно, не принижуйте гідності, не вимагайте прилюдного каяття.

3. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини:

· частіше хваліть, але не за здібності, а за зусилля, старання;

· не ставте завищених вимог;

· сприяйте підвищенню соціального статусу дитини серед однолітків.

4. Забезпечте підтримку перед травматичними подіями і під час них:

· частіше застосовуйте візуальну (погляд) і тактильну (дотик) підтримку.

5. Залучайте тривожних дітей до корекційних занять з психологом (відпрацювання конструктивних засобів поведінки у складних ситуаціях, засвоєння прийомів подолання хвилювання, тривоги; зміцнення впевненості у собі, розвиток самооцінки і мотивації).

Пам’ятка для батьків: 
«ДІТИ В ІНТЕРНЕТІ: ЯК НАВЧИТИ БЕЗПЕЦІ У ВІРТУАЛЬНОМУ СВІТІ»

1. Роз'ясніть дитині важливість захисту своєї та чужої конфіденційної інформації:

• не можна викладати в інтернет інформацію про сім'ю та її фінансові справи, адреси проживання та навчання, номери телефонів, кредитної картки та банківські дані;

• нікому, крім батьків, не можна називати власні паролі до інтернет-сервісів (навіть найкращим друзям).

2. Навчіть дітей поводитися в інтернеті так само, як у реальному житті. У Всесвітній Мережі дитина має поводитися ввічливо, не робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону. Незаконне копіювання та розповсюдження матеріалів, що є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

3. Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого. Навчіть дитину не надто довіряти незнайомим людям у Мережі. Дитина повинна знати, що не можна призначати зустріч з віртуальними знайомими без дозволу батьків.

4. Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей. Завжди потрібно з'ясовувати, скільки коштують спеціальні інтернет-сервіси: наприклад, якою є повна вартість SMS в онлайн-грі.

5. Звертатися за порадою – необхідно. Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас.

ВІДВЕРТА РОЗМОВА З ДИТИНОЮ ПРО ВІЛ/СНІД

Як пояснити дитині, що серед багатьох хвороб, якими ми хворіємо, є і така страшна, як СНІД? Хоча діти дізнаються про існування СНІДу досить рано, але їх уявлення про цю хворобу схожі скоріше на фільм жахів, ніж на реальні факти. У вас є можливість донести до них більш достовірну інформацію. Зрозуміло, для цього вам доведеться спочатку довідатися подробиці про ВІЛ і СНІД самим.Ось деякі підказки, які допоможуть вам почати розмову: 
Почніть розмову.
Зачекайте зручного випадку, щоб поговорити про СНІД з дитиною. Спробуйте прив'язати розмову до того, що дитина чує або бачить, наприклад, до реклами про СНІД. Після того, як ви з дитиною подивіться рекламний ролик, запитайте його: «А ти вже чув про СНІД? Як ти думаєш, що таке СНІД?».Таким чином ви можете з'ясувати, що відомо вашій дитині, і вже далі діяти, виходячи з почутого. Піднесіть факти Подайте чесну, точну інформацію, відповідну віку дитини та її розвитку. Восьмирічному дитині можна сказати: «СНІД - це хвороба, від якої людям буває дуже погано. Її викликає вірус, який називається ВІЛ. Вірус - це маленький мікроб ». Ребенок постарше зможе засвоїти більш детальну інформацію: «Твоє тіло складається з мільярдів клітин. Деякі з клітин, які називаються Т-клітинами, допомагають організму боротися з хворобами і залишатися здоровим. Але якщо в організм людини проникає вірус ВІЛ, він починає вбивати Т-клітини. Через деякий час організм більше не може боротися з хворобами, і така людина захворює на СНІД». Діти 10-12 років вже мають розуміти, як презервативи можуть захистити людей від СНІДу, а також знати, що вірус може передаватися від хворої до здорової людини, коли вони разом користуються шприцами для прийому наркотиків. (Якщо ви вже пояснили своїй дитині, що таке сексуальні відносини, ви можете додати: «Під час сексуальних відносин сперма з тіла чоловіка потрапляє в тіло жінки. Ця сперма може містити ВІЛ». Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, не потрібно піднімати цю тему під час першого оповідання про СНІД. Це не найкраща ідея зв'язати першу інформацію про секс, яку отримає від вас дитина, з такою серйозною хворобою). 
Підкоригуйте інформацію, яку отримала дитина.
Дитячі помилки, пов'язані зі СНІДом, можуть бути дуже страшними, тому важливо підкоригувати їх якомога раніше. Уявіть, що ваш восьмирічний дитина одного разу прийшов зі школи в сльозах, тому що він впав на стадіоні і до крові розбив коліно, а інші діти сказали йому, що тепер він заразиться СНІДом. Як батько ви повинні пояснити: «Все в порядку, СНІДу в тебе немає. Не можна заразитися СНІДом через подряпину на коліні. Ти можеш заразитися, якщо рідини твого тіла змішаються з тілесними рідинами людини, яка хвора на СНІД. Тобі це зрозуміло?». Після такої розмови важливо перевірити, що ж дитина запам'ятав з вашої розповіді. Для того щоб дитина, особливо маленький, засвоїв, що таке СНІД, вам доведеться провести з ним не одна розмова. Виховуйте в дитині самоповагу Коли ми часто хвалимо своїх дітей, ставимо перед ними реальні цілі і підтримуємо їх інтереси, ми допомагаємо їм виховувати повагу до себе. А це дуже важливо, оскільки, коли діти задоволені собою, вони з більшою ймовірністю встоять перед спокусою вступити в статевий зв'язок до того, як будуть готові до цього, або спробувати наркотики. Одним словом, вони з меншою ймовірністю будуть демонструвати поведінку, яка може бути небезпечним в плані зараження СНІДом. 
Ставте безпеку дитини на перше місце. 
Деякі дорослі помилково вважають, що СНІД - це хвороба гомосексуалістів. У що б ви самі не вірили, нехай ваші переконання або відчуття не завадять вам розповісти дитині факти про СНІД та способи його передачі - ця інформація необхідна для його здоров'я і безпеки. Будьте готові до того, щоб обговорити смертельний результат Під час розмови з дітьми про СНІД можуть спливти питання про смерть. Підготуйтеся відповісти на них, прочитавши книги, доступні в бібліотеках або книжкових магазинах. На перший час пропонуємо вам три підказки: Поясніть про смерть простими словами. Расскажіте, що коли хтось помирає, він припиняє дихати, їсти, відчувати голод чи холод, і що більше ми не зможемо побачити цю людину. Це нормально, якщо маленькі діти не зможуть зрозуміти, що таке смерть. Будьте терплячі і повторіть свою розповідь стільки, скільки буде необхідно. Ніколи не порівнюйте смерть зі сном. Дитина може почати боятися, що якщо вона засне, то вже не прокинеться. Підтримайте дитини морально. Якщо необхідно, скажіть йому, що не помрете від СНІДу, і він теж не помре. Підкресліть, що хоча СНІД - дуже серйозна хвороба, її можна запобігти. 

ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ: 
 

Що таке СНІД? 
СНІД - це дуже серйозне захворювання, яке викликає дрібний мікроорганізм, званий вірусом. Коли ти здоровий, твій організм може боротися з хворобами, як Супермен бореться зі злодіями. Але коли людина заражається СНІДом, його тіло не може більше його захищати. Ось чому хворі на СНІД так погано себе почувають. Як можна заразитися СНІДом? Ти можеш заразитися СНІДом, коли рідини твого тіла змішаються з рідинами тілі хворого на СНІД. Не можна підхопити цю хворобу, як застуду, не можна також заразитися, доторкнувшись до хворого на СНІД або будучи поруч із ним, тому не хвилюйся, що можеш заразитися таким чином. (УВАГА: Якщо ви вже говорили з своєю дитиною про секс, вам слід додати: «Ти також можеш заразитися СНІДом під час незахищеного статевого акту з людиною, зараженою ВІЛ»). 

Чи можуть діти заразитися СНІДом? 
Дуже мало дітей заражається СНІДом. Але якщо вони народилися від мами, у якої був СНІД, вони могли захворіти їм при народженні. Колись давно деякі дітки, які хворіли на гемофілію - хворобу, яка означає, що в людини в крові мало хороших клітин, а отже, йому потрібно переливати кров іншої людини, заражалися СНІДом під час переливання чужої крові. Але тепер такого не буває. СНІД, в основному, - це хвороба дорослих. (УВАГА: Якщо ваша дитина вже знає про зв'язок між сексом і СНІДом, а також внутрішньовенним вживанням наркотиків та СНІДом, ви можете також додати: «Іноді підлітки, які займаються незахищеним сексом або разом користуються шприцами для наркотиків, заражаються СНІДом». В цьому випадку ви все одно повинні зробити акцент на тому, що «СНІД, в основному, - це хвороба дорослих»).

Як можна зрозуміти, що у людини ВІЛ?
Ти не зможеш ніяк довідатися це. У будь-якої людини, незалежно від того, як він виглядає, може бути ВІЛ. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде він розповідати про це кому-небудь. Є у людини ВІЛ чи ні, можна з'ясувати, тільки якщо він перевіриться у лікаря. Самі різні люди заражаються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Важливо знати, що є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

ВІД ДИТИНИ ПАХНЕ СИГАРЕТАМИ – ЩО РОБИТИ?

Не варто відразу хапати дитину за комір і трясти з криками «Будеш ще курити?». Підійдіть до проблеми серйозно. Проаналізуйте, чому дитина почала курити. Що конкретно куріння дає дитині. Цілком можливо, що це просто «експеримент», і «захоплення» пройде без вашого втручання, само собою. Пам'ятайте:

• Курінням підліток може висловлювати свій протест проти батьківської диктатури.
• Дитина вже виросла. У неї є потреба в незалежності, можливості самостійно приймати рішення.
• Подумайте про те, які обмеження ви ставите для дитини. Розширте права дитини, нагадавши й про обов'язки.
• Не починайте серйозних розмов зі слів «курити - здоров'ю шкодити», «ти ще не доріс» та ін. Цим ви заздалегідь забезпечите собі провал у досягненні результату. Будуйте фразу так, щоб дитина зрозуміла, що її ставлять на один щабель з дорослою людиною.
• Не читайте нотацій, не дорікайте, не кричіть. Дайте дитині шанс прийняти рішення самостійно. Головне - попередьте його про наслідки. Як не дивно, підлітки, яким надають можливість вибору, зазвичай приймають правильні рішення.
• Немає сенсу залякувати підлітка картинками з чорними легкими. Для нього набагато страшніше відчути неповагу друзів. А от розповісти про шкоду куріння для голосових зв'язок, шкіри і зубів, навпаки, потрібно. Хоча на деяких, особливо вразливих дітей картинки можуть і подіяти.
• І найголовніше, на першому місці завжди буде стояти приклад батьків. Немає сенсу переконувати дитину у шкоді куріння, коли стоїш з сигаретою в руці. Дитина, яка з дитинства бачить батьків курцями, у вісімдесяти відсотках також закурить.