Юний друже!

Тобі пощастило ввійти до великої шкільної родини, де панує любов, праця, творчість…

Залиш добрий слід в історії школи: вирости дерево, квіти під вікнами свого класу – і твоя школа перетвориться в квітучий сад.

Зроби життя однокласників цікавим – і приємні спогади про спільні справи з’єднають ваші долі назавжди!

Порадуй своїх батьків і вчителів успіхами в навчанні – і вони стануть найщасливішими у світі.

Рости добрим, розумним, чесним – і школа буде пишатися тобою!

Здійсни свої мрії, хай твоє ім’я стане славетним!

Твоє майбутнє – у твоїх руках!

Сім  порад учню:

Порада перша і найтяжча
Ніколи не намагайся отримати все і відразу. 
Пам'ятай, що успіх –  це, насамперед, праця.

Порада друга – про любов 

Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують.
Хочеш, щоб тебе любили люди, полюби їх сам.

 Порада третя –  особлива

Усілякий раз, коли ти виходиш із дому, підніми підборіддя, тримай високо голову і наповни легені повітрям; жадібно вбирай сонячне світло; привітай своїх друзів посмішкою і вкладай душу в кожне рукостискання.

Порада четверта – про найдорожче 

Полюби себе насамперед сам.
Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало.
Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем  та іншими ядами. 
Думка – найбільша сила. Зберігай належний душевний стан – будь завжди мужній, щирий і в хорошому настрої.

Порада п'ята –  пріоритетна

Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках.

Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них.

Хоча спробувати себе в нових справах  ніколи не завадить. 

Порада шоста –  навчайся!

Навчайся все своє життя.

Спробуй у своїх думках твердо вирішити, що ти хочеш зробити, а потім без вагань рухайся прямо до мети.

Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!) 

Правильно мислити – значить творити. Ми стаємо схожими на те, до чого тягнуть нас наші серця.

Тримай підборіддя підтягнутим, а голову високо. І частіше, частіше посміхайся!

Пам’ятай! 

Є в житті речі, які ніколи не знецінюються, не тьмяніють, не забуваються. 
Це – Батьківщина, Мати, Любов, Школа. 

ПОРАДИ СТАРШОКЛАСНИКАМ: ВІДНОСИНИ З БАТЬКАМИ

1. Проявляйте увагу до своїх батьків. Вони утомлюються на роботі. Порадуйте їх чим-небудь. Це допомагає налагодити контакт. 
2.Намагайтеся розмовляти з батьками людською мовою – це дасть кращий результат, ніж лементи й ляскіт дверми. 
3. Прохайте батьків розповісти про свою юність, про конфлікти з батьками. Це приведе до більш глибокого розуміння між вами. 
4. Пам’ятайте, що іноді в батьків буває просто поганий настрій. Постарайтеся не влаштовувати в цей час у будинку гучних вечірок. 
5. Якщо батьки поводяться з вами як з маленькою дитиною, нагадаєте чемно їм, що ви вже подорослішали й прагли б разом з ними вирішувати проблеми, пов'язані з вашим життям. 
6. Дайте зрозуміти батькам, що ви потребуєте їхньої поради й допомоги. Це допоможе встановити у будинку сприятливу обставину. 
7. Розмовляйте зі своїми батьками, повідомляйте їм новини вашого життя.
8. Намагайтеся не обманювати батьків. Таємне однаково стає явним.
9. Пам’ятайте, що батьки теж можуть робити помилки. Будьте поблажливі.
10. Батьківська заборона найчастіше виявляється правильним розв'язком. Задумайтеся, що б відбулося, якби вам було дозволено все.
11. Якщо відбулася сварка й ви почуваєте себе винуватим, знайдіть у собі сили підійди першим. Повагу ви не втратите, повірте.
12. Установите з батьками границі особистої території, але не дратуючись, не вимагаючи. Просто попрохайте їх про це.
13. Робота в будинку служить відмінною підготовкою до самостійного життя. Віднесіться до неї з розумінням.
14. Повернення додому до певного часу – це спосіб відгородити себе від неприємностей, тобто захід безпеки. Якщо затримуєтеся,обов'язково подзвоніть, вони ж хвилюються. Побережіть їх для себе.
15. Про покарання. Батьки можуть припинити заохочення, відлучити вас від друзів. І все це може відбутися, як ви вважаєте, з– за дрібниці. Батьків же ця «дрібниця» може вивести із себе. Подумайте, може бути, батьки бачать небезпеку, яку ви або не усвідомлюєте, або зменшуєте.
16. Вимагайте, щоб батьки пояснювали мотиви своєї поведінки стосовно вас і ваших друзів. Може бути, вам стане зрозуміло, чому вони чинять саме так.
17. Якщо ви розізлилися на когось або із друзів, учителів, роздратовані на бруд, сльоту, а також на «двійку», поставлену «нізащо», не зривайте зло на батьках. Це не розсудливо й приводить до сумних наслідків.

Пам’ятка «Як займатися особистісним саморозвитком»

1. Проявляй у всьому неухильну наполегливість.

2. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?

3. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.

4. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.

5. Старайся наперед оцінювати свої можливості.

6. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко - «ні».

7. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.

8. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.

9. Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.

10. Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.

Поради щодо успішного виконання тестів у напруженій обстановці зовнішнього незалежного оцінювання

Для того щоб ви могли впевнено впоратися з тестом у напруженій обстановці зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), почніть готуватись до тестування заздалегідь. А як краще впоратися з цим завданням, вам підкаже цей матеріал.

Тренуйся. Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів - просто заради тренування, наприклад, проходититести ЗНО онлайн. Не можна навчитись добре виконувати тести, не тренуючись на них самих, підмінюючи цю практику іншими видами контролю й самоконтролю. Ці тренування не тільки знайомлять з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам інший досвід - самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестування.

Поспішай. Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, необхідний для виконання тестів зовнішнього оцінювання. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації, неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.

Випробовуй. У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить вам, що ж саме є необхідним в інструкції до даного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробовувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.

Пропускай. Треба навчатися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам'ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов'язково впораєтесь. Просто нерозумно не дібрати балів тільки тому, що ви не добрались до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал яких вам невідомий. Звичайно, така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест побудований за принципом «сходів» і починається з легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.

Вгадуй. Якщо ви не впевнені у виборі, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді перед іншими, то інтуїції варто довіряти! Така довіра, як правило, призводить до приросту балів.

Виключай. Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох відповідях (а це легше), а не відразу на п'ятьох-сімох (що набагато складніше).

Скорочуй вибір. Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох чи п'яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші такими, що підходять з рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати це завдання, а намагатись вибрати відповідь з інших просто навмання. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це - теорія ймовірності. Адже «негативне знання» (про те, яка відповідь точно не підходить) - це теж знання, і нерозумно відмовлятись від його використання.

Думай тільки про поточне завдання. Коли ви бачите завдання (запитання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному (уже вирішеному вами), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватись і правильно вирішити інше завдання.Ця установка дає безцінний психологічний ефект - забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилось вам «не по зубах»). Думайте тільки про те, що кожне нове завдання - це шанс набрати бали.

Читай завдання до кінця. Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатися зрозуміти умови завдання за «першими словами» й добудовувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших запитаннях.

Не засмучуйся. У будь-якому професійно підготовленому тесті є завдання, з якими ви просто не зможете впоратись. Більше того, усі 100 % завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому немає ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду.Навіть якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалили тест, пам'ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з'ясуватися, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий тестовий бал, то цілком пристойний.Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатись максимального результату. Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й «тримати» їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.

Заплануй два кола. Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) тестування пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас («своїх») завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелось пропустити.

Поради: "Ким бути..? Яку професію обрати?"

Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Щоб прийняти правильне рішення, необхідно враховувати ряд факторів:

- власні побажання;

- психологічні особливості та можливості;

- потреби ринку праці.

Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує як прийняти оптимальне рішення.

ЗОНА ОПТИМАЛЬНОГО ВИБОРУ = ХОЧУ+МОЖУ+ТРЕБА

Хочу: бажання, цікавість, прагнення;

Можу: здібності, таланти, стан здоров'я;

Треба: стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні.

Щоб дійти до зваженого рішення цієї формули слід зробити наступні кроки:

1) Скласти список професій, які Вам подобаються, цікаві, за якими Ви хотіли б працювати;

2) Скласти перелік вимог до професії, що обирається;

3) Скласти перелік своїх вимог:

- професія, що обирається, й майбутній рід занять;

- професія, що обирається, й життєві цілі;

- професія, що обирається, й реальне працевлаштування за фахом;

- професія, що обирається, й мої схильності й здібності;

4) Проаналізувати ситуацію на ринку праці.

Яка професія найкраще вам підійде?

Перш ніж взятися за будь-яку справу, потрібно вміло вибрати професію. При усьому величезному розмаїтті людей, усіх їх можна розділити на екстравертів і інтровертів, на людей з високим та низьким нейротизмом. Ми пропонуємо вам довідатися, які професії вам найкраще можуть підійти. Уважно прочитайте визначення соціонічних типів.

До якого типу належите ви?

Екстраверт:

• орієнтований на зовнішній світ, відкритий подіям;

• активний, ініціативний, схильний до ризику;

• відкрито висловлює свою думку;

• контактний, легко знайомиться і так само легко розлучається з людьми;

• співвідносить свої думки з думкою оточуючих;

• добре працює у колективі.

Інтроверт:

• орієнтованийна свій внутрішній світ і свої враження від зовнішніх факторів;

• часто важко входить у нові контакти, тому має вузьке коло друзів;

• прагне тиші, намагається захиститися від надлишку нової інформації;

• зовні спокійний, виглядає замисленим, переважно мовчазний;

• зазвичай не любить несподіванок;

• добре працює наодинці.

Проте не думайте, що бути екстравертом добре, а інтровертом погано. Екстраверти, наприклад, окрім сильних якостей, мають ще й слабкі. Це імпульсивність, поверховість у почуттях, розпорошеність. Інтроверти ж сильні тим, що мають наполегливість, вміють вдумливо працювати, глибокі у емоціях і роздумах.

Як зазначалося вище, люди відрізняються ще й за якістю нейротизму. Ця риса забезпечує емоційну стійкість людини.Люди з високим нейротизмом часто бувають запальними, нервовими, надміру вразливими, важко звикають до нової обстановки. Людина з низьким нейротизмом відрізняється врівноваженістю, стабільністю, великою самоповагою, стійкістю до стресових ситуацій.Проте, як і у попередньому випадку, кожен із типів ("нестійких" чи "стійких") має плюси та мінуси. Люди з великим нейротизмом, зазвичай, тонкі, чуйні, схильні до співчуття. Їх можна порівняти зі скрипкою: на легкий дотик вони відповідають мелодійним звуком. Люди з низьким нейротизмом досить часто (звісно, не завжди) бувають "товстошкірими". Вони нагадують барабан: не відчувають натяків, їм потрібно говорити все прямо "в лоб". Але такі люди дуже працездатні, можуть вистояти у найскладнішій ситуації та не втратити самовладання.

Яка професія вам підійде найкраще?

1.Якщо ви інтроверт і у вас високий нейротизм, ми не радимо вибирати професії, пов'язані з частими та інтенсивними контактами з людьми. Це професії бізнесмена, менеджера, вчителя, продавця. Шукайте свою майбутню роботу там, де можна працювати за письмовим столом, де можна зайнятися предметною працею - дослідженням, творчістю, щось майструвати, конструювати, моделювати тощо.

2.Якщо ви екстраверт і у вас високий нейротизм, вам небажано вибирати професії операторського типу: льотчика, шофера, диспетчера. Ви нудьгуватимете без спілкування з людьми, у вас можуть часто траплятися помилки у роботі - аварії, поломки та інші. Не вибирайте також професії на конвеєрному виробництві, пов'язані з монотонністю.

3.Якщо ви інтроверт і у вас низький нейротизм, вам підійде професія операторського типу, але протипоказана робота, яка передбачає спілкування з людьми (керівника, підприємця, педагога, журналіста, громадського діяча).

4.Якщо ви екстраверт і у вас низький нейротизм, то тут для вас ідеально підходять професії менеджера, керівника, бізнесмена. У тих галузях, де передбачено інтенсивне спілкування з людьми, ви завжди досягнете успіху.

Отже, можна дійти висновку, що кожен тип людського характеру хороший по-своєму. Більшість людей виявляють риси як першого, так і другого типу. Потрібно тільки знати про свої переваги і вади і вміти використовувати їх у сфері бізнесу.Проте для кожного з вас та чи інша професія, яка вам подобається, не може бути цілком забороненою. Існує чимало прикладів, коли людина успішно опановувала ту професію, для якої спершу "не підходила". Насамперед за допомогою інтенсивного саморозвитку і самокомпенсування своїх слабких якостей. Інакше кажучи, і у такому випадку потрібно "зробити самого себе".

Помилки при виборі професії

1. Ставлення до вибору професії як до незмінної.

У будь-якій сфері діяльності відбувається зміна занять, посад у міру росту кваліфікації людини. При цьому найбільших успіхів досягає той, хто добре пройшов початкові щаблі. Проаналізуйте ситуацію на ринку праці. Зверніть увагу на те, що з кожним роком з'являються все нові професії. Будьте готові до того, що прийдеться регулярно підвищувати кваліфікацію, освоювати суміжні спеціальності. Не бійтеся того, що вибір професії зараз, в 11 класі, фатальним образом визначить всю Вашу долю. Зміна вибору, освоєння нової спеціальності зробить Вас цінним фахівцем, необхідним у міждисциплінарних областях діяльності. Перша професія, навіть якщо Ви потім передумаєте й знайдете щось більш привабливе, знадобиться в несподіваних ситуаціях. Наприклад, перша освіта мистецтвознавця допоможе юристові по своєю другою освітою розібратися в складних питаннях спадкування антикварних цінностей...

2. Існуючі думки про престижність професії.

Відносно професії забобони проявляються в тім, що деякі важливі для суспільства професії, заняття вважаються ницими, непристойними (наприклад: сміттяр). Економіст або психолог нітрохи не більш корисний для суспільства, ніж хімік або слюсар. Престижність професії повинна враховуватися - але після врахування Ваших інтересів і здібностей. Інакше будете володарем (якщо будете) "модної", але не тієї спеціальності, що приносить задоволення. Або, чого доброго, виявитеся непридатнимиі для виконання основних робочих функцій...

3. Вибір професії під впливом друзів (за компанію, щоб не відстати).

Професію ми вибираємо за своїм "смаком" й "розміром" так само, як одяг і взуття. Почуття групи, орієнтація на однолітків - дуже позитивні особливості юнаків твого віку. Вони потрібні для освоєння норм поведінки в суспільстві, формування образу "Я" і самооцінки. Тому оглядайся на інших, порівнюючи (себе із друзями), а не сліпо повторюючи. Намагайся побачити, чим ти відрізняєшся від товаришів - і в чому ви подібні. Це допоможе зрозуміти, що якщо Вася йде на пожежника (а він - ризикова людина), тобі ця професія може не сподобатися (ти адже дуже обережний і розважливий).

4. Перенесення ставлення до людини-представника тієї або іншої професії на саму професію.

При виборі професії треба враховувати насамперед особливості даного виду діяльності, а не вибирати професію тільки тому, що тобі подобається або не подобається людина, що займається даним видом діяльності. Особливо небезпечне зачарування викладачем (якщо тебе захоплює щиросердність фізика - це не означає, що тобі подобається фізика сама по собі, поза "комплектом"). Крім того, часто юнаки роблять помилку, намагаючись одержати професію кумира - спортсмена, політика, журналіста, артиста. Спортсмени - вони не всі такі.

5. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь частковою стороною професії.

За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах - частіше вони перелопачують масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей - перш, ніж підготують 10-хвилинне повідомлення, що, до того ж, озвучить інший (диктор на телебаченні).

6. Ототожнення шкільного навчального предмета із професією або погане розрізнення цих понять.

Є такий предмет, як іноземна мова, а професій, де потрібна здібніть до мови, багато - перекладач, екскурсовод, телефоніст міжнародного зв'язку тощо. Тому при виборі професії треба враховувати, які реальні заняття й професії за цим предметом стоять. Для цього найкраще не просто вивчити професіограми або словники професій. Варто проаналізувати газети з вакансіями на біржі праці (там звичайно вказується, яка освіта потрібна для конкретної вакансії). Наприклад, людина з лінгвістичною освітою ("українська мова й література", "іноземна мова" у школі) може працювати й викладачем, і перекладачем, і редактором, і серетарем-референтом. До того ж май на увазі, що професій існує більше, ніж шкільних предметів. Можна стати юристом, маркетологом, апаратником. Професії звичайно можуть бути асоційовані з декількома шкільними предметами (звичайно відповідають вступним іспитам у ВНЗ при вступі на цю спеціальність). Скажімо, майбутньому економістові в школі може подобатися одночасно й математика, і географія.

7. Застарілі уявлення про характер праці в сфері матеріального виробництва.

В усі професії, і насамперед у робітники, впроваджується складна й цікава техніка, підвищується культура праці. (А комп'ютер впроваджується абсолютно всі сфери діяльності - аж до тваринництва).

8. Невміння/ небажання розбиратися у своїх особистісних якостях (схильностях, здібностях).

Розібратися в собі тобі допоможуть профконсультанти, батьки, учителі, товариші. Корисними також можуть виявитися психологічні тести, а також статті й публікації на тему популярної психології. Однак май на увазі, що серед них багато непрофесійних, так що стався критично як до результатів тестів, так і до того, що пишуть у психологічних книжках. Завдання популярних тестів - активізація діяльності по самопізнанню (самоспостереженню, самоаналізу), а не видача тобі готової відповіді на питання про те, ким бути або наклеювання ярлика про те, який ти.

9. Незнання/ недооцінка своїх фізичних особливостей, недоліків, істотних при виборі професії.

Існують професії, які можуть бути тобі протипоказані, тому що вони можуть погіршити твій стан здоров'я. Таких професій небагато й до них належать, в основному, ті, у яких потрібна тривале напруження тих або інших фізіологічних систем. Комп'ютерники сильно напружують очі, а льотчики - серце...

10. Незнання основних дій, операцій та їхнього порядку при розв'язку, обмірковуванні завдання при виборі професії.

Коли ти вирішуєш завдання по математиці, то виконуєш певні дії в певній послідовності. Було б розумно підійти також і до вибору професії. Не сприймай жодні інструкції буквально, краще навіть, якщо ти творчо підійдеш до справи й розробиш для себе свій власний план - список необхідних для вибору професії дій. Сюди можуть бути включені: аналіз пропозицій на ринку освіти, аналіз попиту на ринку праці, об'єктивна оцінка своїх здібностей, схильностей, знань (за допомогою тестів або ще якось) тощо.